Сказав матері: "Я іду воювати заради тебе, братика, мого села, моєї області, моєї країни, моєї землі. Я все вирішив і не сперечайся зі мною, мамо"!!!


Він не кричав на кожному кроці: "Слава Україні", адже не бачив у цьому потреби, тому що це була людина, яка перш за все цінувала справи, а потім вже слова. Так само, мовчки, він пішов на війну, бо казав матері: "Це заради тебе, братика, мого села, моєї області, моєї країни, моєї землі.

Я все вирішив і не сперечайся зі мною, мамо".


Йому був лише 21 рік, а вчора мало б виповнитися 22.


Дмитро Андрійович Захаров народився 29.10.1994 року у селі Новопокровка Солонянського району Дніпропетровської області.




у 2012 році після закінчення Новопокровської гімназії вступив до транспортно - економічного коледжу в Дніпрі, який закінчив у 2015 році за фахом "помічник машиніста".


Встиг попрацювати охоронцем у ТОВ "Омега", а з весни 2016 року - на Новій Пошті.


Дуже захоплювався футболом, був щасливий, коли у дворі Дніпра, куди він переїхав жити, зміг за маленький час зібрати команду.


31.08.2016 хлопець поїхав до Миколаєва та підписав там контракт із ЗСУ на три роки. Після коротких навчань одразу був відправлений на передову.


Матрос, навідник СПГ 2-го взводу 2-ї роти 1-го десантно - штурмового батальйону 36-ї окремої бригади морської піхоти.пишеЯн Осока








Дмитро завжди прагнув в усьому бути кращим. Він ніколи не здавався, ніколи ні на що не жалівся, звичка кидати якусь справу на півшляху була зовсім йому не притаманна. Він добре стріляв, а своє майбутнє пов'язував тільки з військовою кар'єрою, воїн хотів змін в армії, змін на краще, змін, які б дійсно вивели нашу армію на світовий рівень.


Загинув 18.10.2016 бризько 11.00 біля селища Водяне Волновахського району Донецької області.


Це був другий його день на нульовій позиції. Це був перший та останній його бій.


Ворожа ДРГ раптово почала обстріл наших позицій, Дмитро у той час знаходився в окопі на бойовому чергуванні. І він прийняв цей бій, як чоловік, як справжній солдат та захисник своєї землі. Воїн вів вогонь по ворогу, намагаючись подавити вогневі точки супротивника і робив це до останнього. Під час перезарядки у місце, де він знаходився, прилетів ВОГ. Через три секунди хлопця не стало і наврядчи він до кінця зрозумів, що трапилося.


Поховали Дмитра 20 жовтня у селі Новопокровка. В нього залишились мати, батько та молодший брат.


Він не кричав про славу Україні, але біля його тіла знайшли коричневий маленький брелок з викарбованим одним - єдиним словом "Патріот".


Справжня людина, молодий хлопець з яскравими очима, який не встиг навіть створити сім'ї, тому що був зайнятий охороною нашого життя, для чого без усіляких вагань віддав своє.

Немає коментарів:

На платформі Blogger.